Мандрівні нотатки. Верчеллі. Італія

Колись я обов’язково навчуся розповідати Тобі про свої враження відразу, як їх отримала. А поки я не вмію цього робити, тож пишу з запізненням. Щоправда, такі враження не можуть згаснути чи забутися ще дуже довго, тож ніяких запізнень немає. Тобі здалося 🙂

Давай розпочнемо з Італії. Ця країна була для мене омріяною та обдуманою не одну сотню разів, тож я з трепетом чекала зустрічі з нею. Знаю, що ніякого цілковито повного висновку зробити не можу, бо була лише в одному маленькому містечку. Але воно зуміло закохати в себе, вселити кілька думок про переїзд сюди хоча б на рік та щолня повертатися у мої думки тепер, змушуючи збирати валізи знову і їхати далі. Мене ще чекає Рим, казки Венеції, вино та сонце в Тоскані. Мене ще так багато всього чекає.

Верчеллі – маленьке і красиве місто у регіоні П’ємонт, розташоване на відстані близько 510 км на північний захід від Рима.

Проїжджаючи в електричці з Мілану ми бачили рисові поля. Ця місцевість просто ідеальна для вирощування рису, бо багата на водні канали та джерела. І вода ця артезіанська і тече у кожному крані та фонтані (такі ситі і красиві), що її можна без проблем пити будь-де. А ще мені так сподобалися краники для пиття води, розкидані містом. То тут, то там.

У Верчеллі красиві церкви, смачна кава та дуже милі собаки. А ще там просто НЕРЕАЛЬНЕ якесь морозиво: кавове з коньяком, ванільне з родзинками та фісташкове чудово помістилися у моєму хрумкому ріжку. Морозиво текло по ріжку та руці, ми усі сміялися, і це була та мить, яка точно запам’ятається. Мама Віктора розповідала цікаві історії про побут італійців, показала квартиру, яка більше хожа на музей, гуляла з нами удень та під нічними ліхтарями. І знову ж таки, там було дуже добре. Я не хотіла б більше нічого розповідати, але скажу одне. У мене є бажання туди повернутися, знвоу пити каву вранці на балконі над теплими дахами, читати книги у сквері біля фонтану, завести собі там маленького мопса і знайомити його з іншими собаками, гуляти за руку з Віктором вранці, вдень та ввечері і писати свої історії звідти. А ще зачиняти о 8 вечора важкі віконниці і на балкончику вирощувати квіти. Можливо, колись це все здійсниться, а поки давайте подивимось фото?

Processed with VSCO with j5 presetProcessed with VSCO with j5 presetProcessed with VSCO with j5 presetProcessed with VSCO with j5 presetIMG_1879IMG_1880IMG_1881IMG_1882IMG_1883IMG_1884IMG_1885IMG_1887IMG_1888IMG_1889IMG_1890IMG_1891IMG_1892IMG_1894IMG_1895IMG_1896IMG_1898IMG_1899IMG_1901IMG_1902IMG_1903IMG_1904IMG_2675IMG_2676IMG_2677IMG_2678IMG_2679IMG_2680IMG_2681

 

Advertisements