Мрії про ідеальний дім та історія про перше святкування Великодня далеко від дому

Одного разу, за кілька років, я сидітиму у великому і зручному кріслі. Це буде вечір. Тихий і спокійний, бо за вікном буде гаснути сонце, а домівкою буде розноситися аромат свіжої випічки. Я сидітиму так само, як і зараз: підібгавши ноги, з теплим шерстяним пледом, ноутбуком на колінах та чашкою вже холодного чаю. Я чомусь ніколи не допиваю чай. Віктора це щиро обурює, особливо, коли чай мені робить саме він. Але я виправлюся, бо ніякі вечори не є достатньо теплими без чашки чаю. Правда ж?

Над головою світитиме лампа, яку ми знайдемо в одному з італійських раритетних магазинчиків. На журнальному столику поруч стоятиме стара ваза з свіжими весняними квітами. Зараз же на моєму робочому столі зручно вмостилася велика рожева чашка з тюльпанами від коханого. І це ніяк не гірше старовинних ваз. Правда ж?

Це буде переддень Пасхи.

IMG_2186

Я пам’ятаю чітко сімейні святкування. У чистий четвер мама набирала мені повну ванну гарячої води та додавала трохи посвяченої. Щоб все мені вдавалося і була я щаслива. Тим часом, у квартирі йшло генеральне прибирання. Цим займався батько, бо у нього є здатність помічати найменшу пилинку. І в неї немає жодних шансів. А мама пекла паски. Це був саме той процес, коли ми боялися зайти на кухню, щоб не сполохати диво. Тісто вимішувалося чи не півдня, а потім виростало втричі. Воно завжди було жовтим, пухким та всіяним солодкими родзинками. У страсну п’ятницю у нашому домі не їли м’ясо та рибу і нічого не робили з хатніх справ. Батько постив, а мама (католик) все моє свідоме життя постить у середу та п’ятницю. В суботу ми вирушали до бабусі, де збиралася уся величезна родина. Били крашанки, ходили в костел на Літургію Світла, обіймалися та багато сміялися.

Для моєї сім’ї та для мене особисто Пасха – це найбільше свято. Свято найсвітліше та найдобріше, день радості та втіхи. День, коли ти ще більше віриш у дива.

Цього року все вийшло інакше. У мене тепер своя сім’я і це перший рік, коли я звикаю до іншого святкування усього. Абсолютно. Ми не змогли поїхати до бабусі разом, але надолужимо це все за тиждень. І всіх наобіймаємо. Я дуже хочу почути і ваші історії, традиції та цьогорічні святкування. Ви ж мені розкажете?

IMG_2191.jpg

Але і у нашій #ляльковаквартира все пройшло вдало. Я приготувала багато смакоти. Віктор запросив наших друзів. Це був вечір сміху, крутих ідей, нових починань та жвавих обговорень. Все було так тепло і щиро, але дядькових смішних історій, батькових жартів і маминих смачних страв і слів не вистачало. Як же подорослішати нарешті?

Одного разу, за кілька років, я сидітиму у великому і зручному кріслі. Це буде вечір. Тихий і спокійний, бо за вікном буде гаснути сонце, а домівкою буде розноситися аромат свіжої випічки. Я сидітиму так само, як і зараз: підібгавши ноги, з теплим шерстяним пледом, ноутбуком на колінах та чашкою вже холодного чаю. Я чомусь ніколи не допиваю чай. Віктора це щиро обурює, особливо, коли чай мені робить саме він. Але я виправлюся, бо ніякі вечори не є достатньо теплими без чашки чаю. Правда ж?

Над головою світитиме лампа, яку ми знайдемо в одному з італійських раритетних магазинчиків. На журнальному столику поруч стоятиме стара ваза з свіжими весняними квітами.

Це буде переддень Пасхи.

На дивані сидітимуть наші батьки. З кухні буде йти тепло і смачні аромати, а з програвача спокійна музика. Віктор скаже мені, що час прощатися з вами до завтра. І я піду у музику та тепло.

Advertisements