Книги для осінніх вечорів. Вересень

img_0230

Привіт! Вересень вже майже закінчився, але лишив по собі трохи холоду, жовтого листя і книг. Мені здається, що нарешті всі зрозуміли, що літо остаточно закінчилося. Тож повністю заглибились у створення затишку навколо себе. Ідеальний осінній вечір для мене – це велика чашка трав’яного чаю з медом, печені яблучка з сиром та родзинками, шоколад з горіхами, картаті ковдри… Було б ще гарно сидіти десь на терасі дерев’яного будинку в кріслі-гойдалці, але навіть у квартирі вистачає занять! Подивитися фільм, почати в’язати светрик для мами або ж взятися за нову книгу. Оце зайдеш до книгарні, а там щоразу стільки новинок, що я гублюся і не вірю, що все це можна прочитати. Ну, але ми постараємося.

Сьогодні я розкажу, напевно, не про нові книги. Ви вже їх, певно, бачили, читали або ж навіть перечитували. Але для осінніх вечорів вони підходять пречудово, тож мають право потрапити вам на очі сьогодні.

Найперше, щоб не повертатися до такого надалі, розкажу про дещо не дуже художнє.

img_0220

Дейвід Кіркпатрік “ефект Facebook”

Це історія однієї з найпопулярніших мереж у світі – Фейсбуку. А я дуже люблю біографії. Мені завжди дуже цікаво знати “кухню” кожного проекту. Як усе створювалося, як задумувалося, як вирішувались проблеми? Що було в голові у людини, коли вона вигадала таку забавку – об’єднати увесь світ? Про що вона думала? Або про кого? Ця книга читається дуже легко і швидко, тож нехай 500 сторінок вас не зупиняють. Книга про те, як не губитися у Фейсбуці, постійно там перебуваючи, а створювати його. І, зізнатися, я зовсім нещодавно долучилася до мережі, бо відірватися від звичного Контакту було важкувато. Але тепер усією душею і серцем я з Фейсбук.

img_0222

ЛІНА. триста поезій

Маю  день,  маю  мить,  маю  вічність  собі  на  остачу.
Мала  щастя  своє,  проміняла  його  на  біду.
Голубими  дощами  сто  раз  над  тобою  заплачу.
Гіацинтовим  сонцем  сто  раз  над  тобою  зійду.

Ми  з  тобою  такі  безборонні  одне  перед  одним.
Ця  любов  не  схожа  на  таїнство  перших  причасть.
Кожен  ранок  був  ніччю.  Кожна  ніч  була  передоднем.
Кожен  день  був  жагучим  чуттям  передщасть.

А  тепер…  Що  тепер?  Моє  серце  навіки  стерпне.
На  пожежаї  печалі  я  пам’ять  свою  обпалю.
Якби  ти  знав,  як  солодко,  нестерпно,
і  як  спочатку  я  тебе  люблю!

Мені здається, що саме восени починаються вірші пані Ліни. Саме восени вони почувають себе якнайкраще. І тільки цієї пори року вони щодня живуть зі мною. Ці вірші у цьому списку, бо я знаю так багато їх напам’ять. Бо вони привели мене до того, що я маю зараз. І як би це не звучало для вас, але саме присутність у цьому світі і, власне, в моєму житті Ліни Костенко я не вважаю випадковим. Люблю неймовірно.

img_0224

Гі де Мопассан “Любий друг”

Ця книга не подорожує зі мною з року в рік, але цього вересня врятувала кілька моїх вихідних. Книга про чоловіка Жоржа, який нічого не хотів, лиш розбагатіти. І нічого робити для цього він теж не бажав, тож шукав впливових людей собі в друзі. І, зізнатися, таки знайшов. Знайшов жінок, які задля свого любого друга, красеня-військового можуть згодитися на кілька власних жертв.  Тут, звісно, багато іронії, а часом навіть сарказму. Вам сподобається.

img_0226

THE UKRAINIANS

Маю обидва видання і захоплююся дуже-дуже. Найперше людьми, які хочуть, можуть, вміють і мріють. Тут саме про таких людей, які не з великої літери, а Caps Lock’ом. Улюблені історії про найкращого Андруховича, Вакарчука, Джамалу, Прохаська та Лева Скопа. Усе ще навіть не дочитала, бо розтягую задоволення 🙂

img_0227

Джейн Остін “Гордість та упередження”

Така дівоча і тепла історія, про яку знають всі. Я вважаю цю книгу найбільш осінньою на своїй полиці, тож перечитування її щоосені з какао і яблучним пирогом вже стало доброю традицією. От дочитаю свого “Атланта”, спечу пиріг і сяду під десять ковдр за читання. Бо занурюватися в ті часи треба в теплі, а зараз холодно-холодно. До речі, дівчатка,фільм теж раджу, якщо ви (?!) його досі не подивилися. Це справді хороша екранізація.

img_0229

Айн Ренд. Трилогія “Атлант розправив плечі”

Маю вже давно три книги, але не дочитала ще навіть першої. Тому її і сфотографувала тільки. Зізнатися, я шокована, бо маю таке вперше. Ця книга дуже цікава, але чомусь прочитати її за один раз не виходить. Вона вимагає паузи, особисто у мене. Але я впевнена, що потім буду її перечитувати. Треба нарешті відклеїтися від гаджетів і таки виділяти час для щоденного читання, бо я скучила за книгами дуже, а тут ще й така на черзі. Книга-бестселер, яка розповідає про дитячі мрії, залізницю, важкі рішення, сильну жінку, бізнес, зраду, втому, кохання, справедливість і можливості. В анотації написано:

Спершу атланти лише знизували плечима. Але настане той день, коли їм остаточно набридне тримати цей світ на своїх плечах. І вони підуть.

І, власне, хто такий Джон Галт?

Отримала в подарунок нову книжку “Дім дивних дітей”, не можу дочекатися, щоб прочитати та розповісти вам! Слідкуйте за новинами.

img_0234

Я сподіваюся, що трохи втішила вас цього холодного дня і надихнула на читання. Читати – це дуже круто, бо живеш дуже багато разів. Усі ці життя різні, але завжди з щасливим кінцем, де кожен кінець – це початок. Трохи вже розказувала про книги у рубриці BOOK, тож зазирніть.

Вдягайтеся тепло, Стеф.

Advertisements